Як і обіцяла - інтерв"ю з дніпропетровської презентації аудіокниги "Вірші Чеслава Мілоша читають Сергій Жадан і Тарас Прохасько". А тут - програма "Нова ЛітЕра, цілком присвячена постаті видатного поета: http://alextv.zp.ua/litera
Анна Лазар, заступник директора Польського інституту в Києві:
В чому полягає важливість постаті Мілоша для сьогоднішніх європейців?
Мілош – людина, яка сповідувала Європу багатоетнічну, яка змогла використати різні моменти історії, щоб провести рефлексію, яка стала людиною-символом 20-го сторіччя: людиною-біженцем, людиною оголеною, яка мала з собою інтелект, знання і літературу і саме це допомогло їй вижити. Тож він є ідеальною фігурою для осмислення сучасної ситуації в Східній Європі. В Польщі в цьому році перевидали багато творів Мілоша, було багато зустрічей, дискусій та інших заходів.
Події відбувалися не тільки в Польщі, розкажіть про програми, проведені до Року Мілоша в Україні.
В рамках програми «Уроки Мілоша для України» за ініціативою видатного історика Ярослава Грицака пройшли публічні зустрічі інтелектуалів. Три дискусії з приводу значення фігури Мілоша для сучасної Європи і інших ключових тем, обраних Грицаком, провели в Харкові, Дніпропетровську і Львові за участі провідних філософів, істориків, літераторів з Польщі, України і Росії.
Ще один проект – «Мілош підказаний». Польські літератори різних генерацій мали сказати про свого Мілоша. Десять письменників відібрали вірші для перекладів. Український укладач антології Андрій Бондар розподілив ці твори поміж представників квіту української поетичної сили: Тарас Прохасько, Сергій Жадан, Остап Сливінський, Юрій Андрухович, Богдана Матіяш, Маріанна Кіяновська та інші.
Бонусом для цієї антології, яку вже чекаємо з друку, стала аудіокнига, в якій Тарас Прохасько і Сергій Жадан читають вірші Мілоша в своїх перекладах. Проект з’явився у рамках програми інституту ім.Адама Міцкевіча в Варшаві. Вони запропонували зробити таку книгу в десятьох столицях Європи силами представників поп-культури. Але в Україні ми вирішили зробити трохи інакше і долучили до справи письменників, щоб ця акція рекламувала і українську літературу.
Чому вибір пав саме на Сергія Жадана і Тараса Прохаська?
Перш за все тому, що вони прекрасні письменники. Вони змогли віддати належне Мілошу, бо йшлося не просто про переклад, а про внутрішню інтерпретацію його творів. Окрім того, вони обоє є лауреатами премії Джозефа Конрада. Вони презентують і Східну і Західну Україну, кожен з них має власну поетичну вдачу, що також допомогло передати багатогранність Чеслава Мілоша.
Сергій Жадан, поет, письменник, перекладач
В чому на Вашу думку полягає головний урок Мілоша для України?
Найбільший урок – стосунки поета з владою. Мілош жив в кількох країнах при кількох політичних устроях і всюди намагався залишатися собою. За кожних обставин він намагався вибудовувати навколо себе свою приватну територію і захищати її. Його втеча на Захід після війни – теж показовий крок. Він відмовився від посад в соціалістичному режимі і обрав шлях, який багато хто не зрозумів. Саме цьому вчить нас Мілош зі своїм досвідом: наскільки можна приймати або не приймати існуючий режим, коли можна співіснувати з владою та співпрацювати з нею, а коли вже не можна.
З іншого боку цікаве його доволі критичне ставлення до польського романтизму, до польської ментальності, до світоглядних настанов, до їхнього замилування власною історією, своїм минулим, до всій цій міфологізації і заплющення очей на сьогодення. Тут ми з поляками багато в чому подібні: наші патріоти часто витають в хмарах і відмовляються сприймати речи такими, як вони є. Приклад Мілоша, його уважність до деталей і його сприйняття цих речей для нас дуже важливе.
Україна дуже неоднорідна, чому на Вашу думку треба повчитися у Мілоша представникам східних регіонів?
Концепт пограниччя, про який він дуже часто говорив, для східних українців є дуже важливим. Тут йдеться не про територіальне пограниччя, а про певний геополітичний концепт. Це справді межа, що відділяє одну частину Євразії від іншої. Переплетіння різних етносів, культур, мов, які можна спостерігати в Донецьку, Харкові, Дніпропетровську, Запоріжжі, до певної мірі нагадують ситуацію, про яку писав Мілош. Сприймати це пограниччя в усій його цілісності і різнобарвності – це велике вміння, якого нам бракує, і велика наука, якій ми можемо повчитися у Чеслава Мілоша.
Можна сказати, що він вмів поєднувати принциповість з толерантністю?
Саме так. При цьому толерантність у нього не межує з компромісністю, бо він був доволі жорсткою людиною. Ця толерантність замішана частково на релігійних переконаннях, частково на політичних поглядах, частково на загальнокультурній орієнтованості. Він був доволі відкритою людиною, хоча не декларував себе як космополіта, при цьому він завжди з повагою говорив про свою малу батьківщину, про Вільно, про Шетейне. Цієї відкритості для загального і заглибленості в локальне дуже бракує Україні. Ми готові ідеалізувати Європу або навпаки Росію і при цьому часто не помічаємо плюси, які маємо.
Вам не здається, що багато чому ми можемо навчитися і у сучасних поляків, зокрема їхній активності в промоції своєї культури?
Безумовно, наявність таких фундацій як Польський інститут, Інститут ім. Міцкевича, Інститут книжки свідчить на їхню користь. Тільки так і треба: без активної агресивної промоції з боку держави про польську культуру, нехай навіть цікаву саму по собі, ніхто не дізнається. Постінформаційне суспільство настільки перенасичено всілякими меседжами, що вичленити з нього щось нове дуже важко. Приватні ініціативи нічого не дадуть в цьому напрямку. В Україні така робота сьогодні не ведеться. І добре, що не ведеться! Бо якби наша держава зараз спробувала заснувати якісь такі інституції, можна собі уявити, що то був би за жах і скільки шкоди це принесло б Україні. Я кілька разів бачив, як Україна презентує свою культуру і літературу на міжнародних ярмарках. Більшої антиреклами годі і уявити! Зараз краще законсервувати ці речі і спробувати змінити щось системно в самій державі. Наші культурні фундації, починаючи з Міністерства культури просто неадекватні…
Безкультурні чи анти-культурні?
Ні, я б не сказав, що анти-культурні, вони насправді багато чого роблять. Підтримують бібліотеки, будинки культури, гуртки якісь, і це чудово, це треба робити обов’язково! Але це все неадекватно сучасним реаліям. А робити якісь речі, які були б зрозумілі поза межами країни вони не в змозі, просто не знають, як це робиться.
Тарас Прохасько, письменник
В чому на Вашу думку полягає головний урок Мілоша для України?
Не треба боятися бути собою. Все, що було і все що є, всі властивості, що є притаманні тобі, маєш недаремно і їх не треба боятися. Просто треба усвідомлювати, що ти зробив не так і в цьому зізнаватися, але не заперечувати самого себе в такий спосіб. Мілош залишався собою незважаючи на події, що відбувалися навколо нього. Для нас це повчальна штука, бо ми ще не можемо дати собі раду ні зі своїм минулим, ні зі своїм майбутнім. Трохи істерично ставимося і до одного і до другого, воно нас разить і зачіпає, ми внутрішньо не готові прийняти те, що було, і спокійно подумати про те, що може бути.
Йдеться про історію?
Так, і про історію загалом і про історію кожної людини, бо кожен із нас включений в цю історію, часом не усвідомлюючи того, часом не помічаючи, часом уникаючи, часом переоцінюючи своє значення…
Невміння соромитися себе не заважає розвиватися – людині та країні?
Тут є різні нюанси цього поняття. Можна визнавати, що це в тебе є і ти не хочеш, щоб це повторювалося. А можна брехати іншим і самому собі, що цього не було, або було з таких і таких причин… В людину, якою вона є в даний момент, включено і те, якою вона хотіла би бути. І це також частина реальності. А от чи готовий ти щось робити для цього –це головне питання. І тут ми знову повертаємося до уроків Мілоша…
Як ви обирали вірші для перекладу в цьому проекті?
Ми їх власне не обирали. Це такий багатоходовий проект. Він називається «Підказаний Мілош» - тобто це Мілош, який знайшов нас, нам підказали, який Мілош нам пасував би. Вірші, відібрані сучасними польськими поетами, передали упорядникові антології Андрію Бондару. Потім він вибрав певну кількість українських перекладачів і подумав, які з цих віршів були б відповідними до їхнього світогляду.
Перетасував їх і роздав наново...
Так, зробив такий собі картярський фокус, чи це трюк, чи прийом, чи так мало бути. З того, що попало до мене, можу сказати, що все підібрано дуже тонко. В мене взагалі немає таких перекладацьких амбіцій, щоб побачивши текст, одразу захотіти його перекласти для українського читача, бо я не перекладач і не поет. Але отримавши ці вірші в такий спосіб, переклав їх з задоволенням і радістю. Такий от вийшов справді підказаний Мілош…
Комментариев нет:
Отправить комментарий