Согреться поэзией

 На поэтическом фестивале в Черновцах Meridian Czernowitz (который я вспоминаю с теплом и надеждами) посчастливилось пообщаться немного с Богданой Матияш. Очень мне нравится эта чУдная и чуднАя девушка и поэтесса: спокойная, задумчивая, внимательная. Она будто все время прислушивается к чему-то, что остальные не замечают. Ничего удивительного, что одна из ее книг называется "Розмови з Богом". Стих, который очень тронул меня, стал частью книги "Твої улюблені пси та інші звірі". Вот он:

а потім часом здається що все навколо вже якось так
роз’яснено
так красиво і повно що можна нарешті встати
і вийти і вже не буде
нічого крім світла нічого
крім вдячності нічого крім радості й спокою
вже зовсім
не треба буде нікому нічого пояснювати нічого
доводити
можна буде просто довірливо й легко бути
бігти босоніж улюбленою
стежкою через увесь ліс
майже не торкаючись ногами землі й моху
роздивлятись
птахів біля води і вужів на стежці
багато мовчати багато говорити до
людей і до звірів
багато обіймати й дякувати дивитись як змінює
колір
вода від берега і до берега як росте трава бентежно
і тонко
як усе собі є щасливо і просто як усе собі дихає
і як починається
осінь спокійно довірливо й тихо
і як непомітно й гарно починається рай

А вот и сама Богдана: