среда, 28 ноября 2012 г.

Осеннее спасибо

Осознав на днях, что мы на самом пороге зимы, я в который раз уже подивилась тому, как балует нас природа подарком под названием "осень". Мне кажется, что с  каждым годом сентябрь-октябрь-ноябрь все длиннее, все ярче, все изобильней, все мягче, все богаче, все прекрасней… Слов в моем лексиконе явно недостаточно для того, чтобы передать благодарность Вселенной за любимое время года. Поэтому придется использовать чужие слова. По вечерам мы сейчас читаем вслух эссе Тараса Прохасько из книги «FM Галичина». Она представляет собой дневник (а точнее, скрипт радиопрограммы), где каждое размышление продатировано. Вот что наш любимый ивано-франковский писатель (ладно, один из…) написал 19 ноября.
  
"Хто побачив зиму, весну, літо й осінь, той не побачить вже нічого радикально нового.
Пори року існують для того, щоб ніколи не набриднути, тому їх так скоро забуваємо. Вже через певний час стираються риси попереднього сезону, і осінь наступного року буде такою ж вражаючою, як і минулого.
Але сезони вимагають уваги. Не можна перетворювати найтонші зміни пори року в мінливість погоди — стало зимно, стало мокро чи ще якось неприємно.
Ми ж поводимося легковажно. Навіть наша мова виявляє цю байдужість. Араби мають кілька десятків слів, які означають відтінки кольору піску. Тільки піску. А ескімоси знають сотню слів, що описують найрізноманітніші стани снігу — кольори, твердість, податливість. У них узагалі відсутнє слово «сніг». їхня мова має відповідники з одного слова, скажімо, «ранковому блискучому снігові, по якому важко йти, бо зверху твердо, а під тим глибоко» — це все лише одне слово. І це — увага до власного середовища. А ми, вважаючи, що говоримо поетично, кажемо — листя пожовтіло, жовте листя. Та хіба воно таке однакове? Хіба воно просто жовте?
І хіба так само жовте на дереві, в часі падіння і на землі? А на землі воно що — не міняє кольору залежно від того, чи лежить поодиноко, чи зібране у купу, чи полежало кілька хвилин, чи пару днів і ночей. А якщо ще був мороз або дощ?
Та осінь визначається не самим лише відтінком листя. Таких характеристик у неї безліч. Те, що вони забуваються, зовсім не виправдовує того, щоб їх не бачити і не намагатися запам'ятати. Немає вірнішої методики організації щоденного життя, ніж мудрого підпорядкування фенології — плинові змін у порах року. Якщо застосувати цю методику, то можете бути спокійними за власну голову — ніяких непорозумінь у ній не станеться. А до всього, що робиш — додасться особливий колорит непозбавленості сенсу. їжа буде ліпшою, сон цікавішим, вино цілющішим. Треба лиш відчути, як через тебе проходить зима, весна, літо і осінь."
Тарас Прохасько ««FM Галичина»



Комментариев нет:

Отправить комментарий